Відповідальне управління природними ресурсами на Українському Розточчі
Серед цілей сталого розвитку особливе місце займає відповідальне споживання (responsible consumption) або стале спроживання, яке характеризує економне використання природних ресурсів в рамках задоволення тільки необхідних потреб. У природокористуванні розглядають два рівні управління: 1) управління природними системами і керівництво природокористувачами, що передбачає управління охороною навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів; цей рівень опирається на вивчення і використання природничих законів на базі наукових рекомендацій; 2) другий рівень управління опирається на використання правових і економічних заходів.
В Україні законодавча основа управління природокористувачами базується на постанові Верховної Ради “Про основні напрями державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” (1998). Тут основна увага приділяється водним ресурсам та екосистемам, земельним ресурсам, корисним копалинам, а також збереженню рослинного і тваринного світу та лісових ресурсів. Акцентується увага на важливості впровадження у систему управління ресурсами економічних механізмів природокористування активної управлінської регіональної політики у сфері раціонального використання ресурсів. Прикладом використання економічних важелів стало схвалення у 2021 році урядом України змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині посилення відповідальності у сфері охорони природи та використання природних ресурсів, що передбачає збільшення штрафів у декілька разів за порушення природоохоронного законодавства.
Для Розточанського регіону важливою є проблематика забезпечення управління біологічним і ландшафтним різноманіттям регіону та раціональним використанням лісових, водних, земельних ресурсів, а також корисних копалин. У цьому плані в регіоні нагромаджений певний досвід і розробляються перспективні плани відповідального управління природними ресурсами.
Специфіку Українського Розточчя в природоресурсному плані вирізняє високий потенціал біологічного та ландшафтного різноманіття. Свідченням цього є наявність значної кількості як високорангових великоплощинних (природний заповідник, національний парк, ландшафтний парк), так і малоплощинних (заказники, пам’ятки природи) об’єктів, що забезпечують один з найвищих показників заповідності серед природних регіонів України (26 %). Для збереження цих цінних екосистем та екологізації природокористування і забезпечення сталого розвитку української частини Розточчя важливим стало утворення в 2011 році біосферного резервату (БР) “Розточчя” (з 2019 року – транскордонного резервату). Цей міжнародний статус сприяв зміні природоресурсного і екологічного позиціювання регіону як на національному, так і міжнародному рівні. У правовому і організаційному плані було розширено інструментарій для управління та збереження цінних природних ресурсів. Здійснення зонування території БР дало змогу ефективніше виконувати охоронну функцію, а також ефективніше впроваджувати логістичну функцію – проведення екологічних досліджень, організації системи моніторингу за природними й антропогенними змінами із залученням як базових природоохоронних установ та інституцій. Активнішою стала співпраця з державними лісогосподарськими підприємствами, агрофірмами, об’єктами стаціонарної рекреації. На основі базових природоохоронних територій, галузевих обласних служб, а також місцевих громад і суб’єктів господарської діяльності було сформовано Координаційну раду БР з її виконавчим органом “Асоціація створення біосферного Розточанського резервату”. На даний період у зв’язку з входженням українського БР у транскордонний резерват “Розточчя” здійснюється формування міждержавної Координаційної ради резервату та спільної управлінської структури у вигляді асоціації для забезпечення виконання основних завдань цього міжнародного біосферного резервату.
Особливу цінність регіону Розточчя становлять лісові ресурси. На території Українського Розточчя знаходиться 8 лісогосподарських підприємств, включаючи військовий лісгосп, 6 державних підприємств та комунальне лісогосподарське підприємство “Галсільліс”, які займаються веденням лісового господарства. Окрім цього, значна площа лісів припадає на великопросторові природоохоронні території (Яворівський національний парк, заповідник “Розточчя” і регіональний ландшафтний парк “Равське Розточчя”).
Ліси регіону характеризуються значним видовим багатством. Тут поєднуються ареали бука лісового та сосни звичайної, при домінуванні останньої. В цілому, на Розточчі домінують грабово-дубово-соснові та мішані будові і букові ліси. Як встановлено дослідженнями, вікова структура лісів залежить від ведення господарської і охоронної діяльності. Зокрема, на природоохоронних територіях зростає частка стиглих насаджень, а на лісогосподарських вона зменшується. На основі лісової інвентаризації встановлено, що домінують ліси природного походження (70 %), а лісові культури становлять 25 %. Разом з тим, ведення науково-обґрунтованого лісокористування, яке реалізується на Страдчівському навчально-виробничому комбінаті, свідчить про можливість забезпечення оптимального природного складу і вікової структури.
Регіональними органами державного лісового управління та науково-практичними інституціями для лісогосподарських підприємств Розточчя рекомендовано наближене до природи лісівництво. Зокрема, рекомендованими є проведення поступових, вибіркових і комбінованих систем рубок головного користування, а також застосування рубок переформування. В цьому відношенні регіон є модельним для впровадження сталого лісокористування, про що засвідчила присвячена цим питанням виїзна семінар-нарада Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства (червень 2021, ДП “Рава-Руський лісгосп”).
Ліси досліджуваного регіону, враховуючи його природоохоронно-рекреаційну спеціалізацію, мають міжнародне та національне значення. Для таких цінних лісових регіонів управлінські заходи повинні бути зорієнтовані, на думку експертів WWF, на:
- збереження природного видового складу,
- збереження постійного вкриття лісовою рослинністю,
- збереження біотопів для нормального функціонування видів рослин і тварин.
Проблематика конструктивного управління лісовими ресурсами є актуальною для новоутворених розточанських громад. Дослідженнями встановлено, що лісопокритість у шести розточанських громадах коливається від 25–40 % і є важливою складовою природокористування. У реалізованих на території Українського Розточчя міжнародних проектах з адаптації до змін клімату наголошується на необхідності оптимізувати структуру природокористування для територіальних громад, в т.ч. шляхом збільшення площі земель під багаторічними насадженнями і лісом.
Українське Розточчя, яке позиціонується як вододільна височина з проходженням лінії Головного Європейського вододілу, є багатим на ресурси поверхневих і підземних вод. Зокрема, багато долин річок (Верещиця, Рата, Брюховичанка, Завадівка) представлені каскадами ставів. Зокрема, у долині р. Верещиці налічується 56 ставків. Вони використовуються для цілей любительського рибальства та промислового розведення риб. В останні роки здійснюються заходи з використання ставів для цілей рекреації і екотуризму (Яворівський національний парк, регіональний ландшафтний парк “Равське Розточчя”, туристична база “Чарівні озера”).
Українську частину Розточчя, як і польську, вирізняє значна кількість джерел. До найбільше високодебітних джерел належать джерело Маруся (хутір Заглинна), джерело Божої Матері (с. Крехів), джерело Архістратига Михаїла (с. Старе Село), що мають сакральне значення. Їх благоустрій забезпечують місцеві релігійні організації та національний і регіональний ландшафтний парки. Важливим ресурсом для досліджуваного регіону є підземні мінеральні сірководневі води, на базі яких функціонують санаторії у Шклі і Немирові. В останні роки здійснені організаційні та інвестиційні заходи щодо забезпечення охорони цих бальнеологічних ресурсів та їх раціонального використання.
Одночасно Українське Розточчя є важливим регіоном водопостачання (підземні води для міста Львова), що належать до північної групи водозаборів. Серед найбільших потужних водозаборів Кунин–Крехів, Зарудці, Мокротин та Великополе. Для деяких водозаборів було відмічено формування депресійних лійок у процесі водопониження внаслідок тривалої експлуатації, що зумовило проведення організаційно-технічних заходів основним водокористувачем «Львівводоканалом», направлених на зменшення впливу на довкілля.
Як свідчить детальний аналіз структури природокористування розточанських громад для більшості з них домінуючими є сільськогосподарські угіддя. У господарському плані тут переважають особисті селянські господарства, на які припадає 75 % загальної площі угідь. Серед сільськогосподарських підприємств за загальною кількістю переважали фермерські господарства. В цілому, сільськогосподарську спеціалізацію розточанського регіону можна окреслити як рослинницько-тваринницьку.
Серед позитивних тенденцій щодо забезпечення сталого вектору розвитку регіону в сільськогосподарському аспекті необхідно відмітити в останні десятиріччя скорочення зайнятих ріллею площ та активний розвиток бджільництва. Важливою для регіону є зміна співвідношень між рослинництвом і тваринництвом на користь останнього. Територіальним громадам слід звернути увагу на відновлення рекультивованих земель з перспективою їх використання для пасовищ. Також треба обмежити вирощування технічних культур, що виснажують родючість ґрунтів.
Для території Українського Розточчя, особливо тієї частини, що входить до складу міжнародного (транскордонного) біосферного резервату Розточчя важливо забезпечити сталий розвиток сільських місцевостей. Це можна здійснити шляхом співпраці громад з відповідними державними органами та проектно-науковими інституціями через розробку і впровадження перспективних концепцій (програм) розвитку сільських місцевостей із залученням інвестицій і грантових ресурсів на їх реалізацію. В пріоритеті повинні стати несільськогосподарські види діяльності, такі як використання недеревної продукції (грибів, ягід, лікарських рослин), сільський туризм і агротуризм та традиційні ремесла.
Для Українського Розточчя важливою проблемою є раціональне використання корисних копалин, що передбачає проведення певних організаційно-управлінських заходів. Розточчя і його крайова зона тривалий час були об’єктом розвитку гірничопромислової діяльності. На різних етапах її господарського освоєння тут здійснювався видобуток таких видів корисних копалин: бурого вугілля, сірки (особливо в її крайовій зоні), будівельних матеріалів (пісок і камінь). Особливо активно гірнича промисловість розвивалась в останні десятиріччя ХХ століття (радянський період). На сучасному етапі продовжується видобуток будівельного піску (кар’єри біля сіл Ясниська, Лозино та на околицях м. Винники) з частковою рекультивацією порушених земель.
В останні роки значна увага приділяється питанням використання порушених земель як внаслідок розробки будівельної сировини, так і покладів сірки. На місці низки піщаних кар’єрів після рекультиваційних робіт (околиці м. Жовкви, с. Лозино) розміщуються господарські об’єкти. Уже близько двох десятиліть ведуться рекультиваційні роботи на ліквідованому Язівському сірчаному кар’єрі (крайова зона Розточчя), де здійснені заходи з відновлення техногенних ландшафтів та облаштування рекреаційної зони на основі новоствореного Яворівського озера. В організації і фінансуванні заходів з рекультивації земель, порушених гірничою діяльністю, була забезпечена співпраця центральних, регіональних та місцевих органів влади та підприємств і наукових інституцій регіону.
Одночасно проблемними залишаються питання функціонування піщаних кар’єрів на подальшу перспективу. Зокрема, відмічається розширення діючих кар’єрів (с. Ясниська, с. Лозино) і створення нових (с. Жорниська), що активно використовуються для будівельної промисловості міста Львова. Також потребують рекультивації території підземної виплавки сірки (Немирівське родовище).
Розроблено концепцію і пропозиції щодо використання низки піщаних кар’єрів як об’єктів геотуризму на зразок розточанських кар’єрів у польській частині Розточчя (Баб’я Доліна в Юзефувє). Ці геотуристичні об’єкти можуть бути використані для формування транскордонних утворень: геопарку “Кам’яний ліс на Розточчі” та пізнавального геотуристичного шляху Юзефув – Винники.
Громади Розточчя, які характеризуються наявністю різноманітних природних і природно-антропогенних ресурсів, на перспективу потребують обґрунтованої дієвої політики управління цими ресурсами. Актуальним є вироблення ефективної регіональної політики управління ресурсами в умовах реалізації реформи децентралізації (децентралізація в управлінні природними ресурсами). Цю децентралізацію можна розглядати як своєрідну систему управління природними ресурсами за участю місцевих громад. Дослідниками сформовані критерії, які важливі для управління природними ресурсами за участю місцевих громад. Серед них: легітимізація повноважень місцевих громад, правила природокористування, адаптовані до місцевої специфіки, впевненість користувачів, що їх зобов’язання з управління й підтримання ресурсу будуть окупними.
Європейський досвід засвічує, що повноваження щодо управління природокористуванням покладається як на державний, так і місцевий рівень влади. В умовах української реальності важливо забезпечити публічну власність на природні ресурси з передачею певних їх видів у довгострокове користування на умовах публічно-приватного партнерства (корпоративні структури). В такі корпоративні структури місцеві громади можуть входити зі своїми природно-ресурсними активами.
Для Розточанського регіону важливим є впровадження розробленої в Інституті економіки природокористування та сталого розвитку НАН України стратегічної моделі муніципального управління природокористуванням, що ґрунтується на державно-приватному партнерстві та корпоратизації управління природними ресурсами, в якій органи місцевого самоврядування володіють правами розпорядження і використання місцевих ресурсів.
Література:
Брусак В., Шубер П. Гідрографія / Біосферний резерват “Розточчя” / [ред.-упоряд. С. Стойко, А.-Т. Башта, Ю. Зінько, М. Гарасім’юк]. – Львів: ЗУКЦ, 2015. – С. 60-67.
Клиновий Д. В., Мельник О. В. Управління природокористуванням в умовах децентралізації влади: міжнародний досвід та національна стратегія розвитку. – Економiка та держава. – № 2. – 2015. – С. 26-30.
Наближене до природи лісівництво в лісах рівнинної частини області Малого Полісся та Розточчя / Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства [09.07.2021] – Режим доступу: https://www.sambirlis.lviv.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1751:nablizhene-do-prirodi-lisivnitstvo-v-lisakh-rivninnoji-chastini-oblasti-malogo-polissya-ta-roztochchya&catid=51&Itemid=45
План адаптації місцевих громад Яворівщини (Розточчя, Львівська обл.) до наслідків зміни клімату в умовах території з високим природоохоронним статусом / [відп. ред. І. Горбань]. – Громадський Інститут Охорони Природи: Івано-Франкове, Львів, 2016. – 48 с.
Сталий розвиток лісового господарства в Україні / WWF-Україна. – Режим доступу: https://sfmu.org.ua/
Стрямець Н. С. Недеревні ресурси лісу Біосферного резервату “Розточчя”. – Науковий вісник НЛТУ України. – 2013. – Вип. 23.15. – C. 86-91.
Шаблій О., Ванда І. Сучасна структура господарства території / Біосферний резерват “Розточчя” / [ред.-упоряд. С. Стойко, А.-Т. Башта, Ю. Зінько, М. Гарасім’юк]. – Львів: ЗУКЦ, 2015. – С. 112-121.
Яхницький В. Й., Делеган І. І. Лісовий фонд і особливості ведення господарства у Страдчівському навчально-виробничому лісокомбінаті. – Науковий вісник НЛТУ України. – 2021. – Т. 31. – № 1. – С. 9-13.
контакт
- вул Львівська 80 22-600 Томашів Любельський
- +84 543 20 80
- контакт@tcieroztocze.info