Природоохоронні території Українського Розточчя
Розточчя – оригінальний природний регіон, який простягається своєрiдним мостом завдовжки 180 км мiж Люблiнською i Подiльською височинами. Українське Розточчя займає південно-східну частину височини, виразно підноситься над прилеглими рівнинами Надсяння і Малого Полісся. Найважливішою особливістю природи Розточчя є його розташування у межах «контактної зони» між великими природними регіонами – південно-західною частиною Руської рівнини і Карпатською гірською спорудою. Тут виразно простежуються накладання геоструктурних, літолого-стратиграфічних, тектонічних, геоморфологічних, кліматичних, гідрологічних, ґрунтових, флористичних,
фітоценочних, фауністичних і ландшафтних особливостей, характерних для західної, північної та східної частин європейського континенту, а також лісової, лісостепової та гірсько-карпатської природних зон. За сукупністю «контактних» особливостей Розточчя
належить до найцікавіших регіонів не тільки заходу України, а й Центрально-Східної Європи. Тому не дивно, що охороні природи цього унікального та своєрідного краю завжди приділялась належна увага. Особливо активізувалась природоохоронна діяльність у регіоні в кінці XIX ст. – на початку XX ст., коли у Європі й світі розпочався етап територіальної охорони природи. Головна ознака цього етапу – створення природоохоронних територій та об’єктів сучасного типу.
Аналіз історії охорони природи та розвитку заповiдної справи на Українському Розточчі дозволяє видiлити п’ять якiсно вiдмiнних етапів: перший – утилітарної охорони природи і зародження заповідної справи (ХІІ-ХІVст. – до середини ХІХ ст.), другий – становлення наукових і практичних основ заповідної справи (середина XIX ст. – 1939 р.), третiй етап – занепаду природоохоронної справи, охоплює 1940-1960-тi роки, четвертий – відродження і вдосконалення науково-методичних принципів заповідної справи (1970-
1980-ті рр.), п’ятий – сучасний етап, розпочався в 1990-х роках. Відрізняються етапи мотивами і підходами до створення природоохоронних територій, поширенням і
функціональним призначенням заповідних об’єктів.
Першою офiцiйно затвердженою у 1919 р. пам’яткою природи на Українському Розточчi став резерват «Модринова алея на Гараї» бiля Жовкви, проект створення якого розроблений ще у 1910 р. Сьогодні об’єкт охороняється як ботанічна пам’ятка природи
місцевого значення «Нестеровська». Сучасний етап розвитку заповідної справи на Українському Розточчі розпочався на початку 1990-х років, з часу проголошення незалежності України. Для нього характерне: а) розширення мережi полiфункцiональних заповiдних об’єктiв (Яворівський НПП, РЛП
«Равське Розточчя»); б) активiзацiя наукових дослiджень, спрямованих на комплексне вивчення природи регіону та його рекреаційно-туристичного потенціалу, як місцевими науковими осередками ПЗ «Розточчя» і Яворівського НПП, так і фахівцями вищих
навчальних закладів (ВНЗ) й установ Національної академії наук України у м. Львів; в) активізація мiжнародного природоохоронного та наукового спiвробiтництва; г) критичне осмислення наявних проблем i перспектив розвитку заповiдної справи в регіоні та реалізація комплексу робіт, спрямованих на створення міжнародного біосферного резервату «Розточчя». Сьогодні ступінь заповідання Українського Розточчя становить 26 %. На території Українського Розточчя і прилеглих природних регіонів розташовано 67, а безпосередньо на височині – 16 природоохоронних територій та об’єктів (табл. 1).
Державний природно-заповідний фонд Українського Розточчя
Природоохоронний об’єкт | Рік | Площа, га | Природні райони Розточчя |
1. Природний заповідник «Розточчя» | 1984 | 2084,5 | Янівське Розточчя |
2. Яворівський національний природний парк | 1998 | 7108,0 | Янівське Розточчя |
3. Регіональний ландшафтний парк «Равське Розточчя» | 2007 | 19103,0 | Равське, Янівське і Львівське Розточчя та Ратинське Полісся |
4. Гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Потелицький» | 1980 | 162,0 | Равське Розточчя |
5. Ландшафтний заказник місцевого значення «Климова дебра» | 2009 | 296,0 | Львівське Розточчя |
6. Лісовий заказник місцевого значення «Завадівський» | 1972 | 3561,0 | Львівське Розточчя |
7. Лісовий заказник місцевого значення «Гряда» | 1972 | 1149,0 | Львівське Розточчя |
8. Ентомологічний заказник місцевого значення «Загора» | 1980 | 0,5 | Львівське Розточчя |
9. Орнітологічний заказник місцевого значення «Янівські чаплі» | 1995 | 16,0 | Янівське Розточчя |
10. Комплексна пам’ятка природи місцевого значення «Страдчанська» | 1997 | 28,9 | Янівське Розточчя |
11. Комплексна пам’ятка природи місцевого значення «Комплекс мальовничих скель серед лісонасаджень в околицях с.Лелехівка» | 1970 | 1,0 | Янівське Розточчя |
12. Геологічна пам’ятка природи місцевого значення «Кортумова гора» (м. Львів) | 1970 | 21,4 | Львівське Розточчя |
13. Ботанічна пам’ятка природи місцевого значення «Нестеровська» | 1970 | 1,2 | Львівське Розточчя |
14. Заповідне урочище «Майдан» | 1984 | 17,0 | Львівське Розточчя |
15. Заповідне урочище «Журі» | 1984 | 29,0 | Львівське Розточчя |
16. Аарборетум в с.Страдч Ботанічного саду Національного лісотехнічного університету України | 1991 | 15,5 | Львівське Розточчя |
У межах Українського Розточчя найбільшу площу займають регіональні ландшафтні парки (19103,0 га, 56,9%), національні парки (7108 га, 21,17%) і заказники (5184,5 га, 15,44%), найменшу – ботанічні сади (15,5 га, 0,05%), заповідні урочища (46,0 га, 0,14%) і пам’ятки природи (52,5 га, 0,16%). Безпосередньо на території Розточчя розташовано 39,88% заповідних об’єктів від їх кількістю у регіоні, серед яких найбільше – заказників і пам’яток природи (відповідно 6 і 4 об’єктів, або 37,5 і 25,0%), найменше – заповідників, національних і регіональних ландшафтних парків та ботанічних садів (відповідно по 1 об’єкту, 6,25%).
Серед 16 природно-заповідних об’єктів, розташованих безпосередньо на території Українського Розточчя, чотири – мають загальнодержавне значення (ПЗ «Розточчя», Яворівський НПП, заказник «Потелицький» і арборетум с. Страдч Ботанічного саду Національного лісотехнічного університету України). Зазначені заповідні об’єкти займають 9370,0 га, що складає 27,91% площі заповідних територій Українського Розточчя.
У червні 2011 р. комісія МАБ ЮНЕСКО у м. Дрезден (Німеччина) затвердила створення біосферного резервату «Розточчя» площею 74,8 тис. га на території України. У його склад увійшло п’ять об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ): ПЗ «Розточчя» (2084,5 га), Яворівський НПП (7108 га), РЛП «Равське Розточчя» (19103 га), орнітологічний заказник «Янівські чаплі» (16 га), заповідне урочище «Немирів» (276 га) та землі зони співробітництва, що не належать до ПЗФ.
Через вісім років у червні 2019 р. у штаб-квартирі ЮНЕСКО (м. Париж, Франція) відбулася 31-а сесія Міжнародної координаційної ради програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера», на якій прийнято рішення про створення Міжнародного біосферного резервату «Розточчя». Загальна площа транскордонного українсько-польського резервату становить 371902 га. З польської сторони резерват займає площу 297015 га, а з української – 74887 га.
Найціннішими природоохоронними територіями Українського Розточчя загальнодержавного значення є природний заповідник «Розточчя» та Яворівський національний природний парк, які мають дещо відмінне функціональне призначення та виконують природоохоронні, наукові, рекреаційні й еколого-освітні функції. Заповідник «Розточчя» – природоохоронна науково-дослідна установа, Яворівський НПП – природоохоронна, рекреаційна, культурно-освітня, науково-дослідна установа. Важливе значення серед природоохоронних територій регіону має регіональний ландшафтний парк «Равське Розточчя», який є природоохоронною рекреаційною установою місцевого значення.
Природний заповідник «Розточчя» площею 2080 га створено 5 жовтня 1984 р. Його територія охоплює дві відокремлені ділянки – Верещицьке і Ставчанське лісництва. Адміністрація розташована в селищі Івано-Франкове (вул. Січових Стрільців, 7). На початку 1990-х років заповідник розширено до 2084,5 га.
На його території виокремлюються три платоподібні підвищення: урочища Верещиця (997 га), Горбки (388 га) і Ставки (593 га), горб-останець Королева гора (22 га) та плоскорівнинне заболочене урочище Заливки (84 га). Уздовж меж заповідника протікає річка Верещиця, у долині якої споруджено каскад ставів. Найбільшим є Янівський став (207 га), у який впадає річка Ставчанка. У рельєфі заповідника поєднуються крутосхилі горби-останці, платоподібні підняття та широкі міжпасмові улоговини. Найвищі пункти – г. Таборова (362,4 м) і Гострий горб (350,6 м). Найнижчі відмітки рельєфу приурочені до заплав річок Верещиці та Ставчанки (288,4 м). Неповторної своєрідності рельєфу заповідника надають мальовничі скелі заввишки до 10-15 м на горбах-останцях Таборова і Гострий горб. З цінних об’єктів неживої природи зазначимо про еолові горби, дюни та польодовикові ками, які вкриті сосновими борами (урочище Горбки), знахідки морени нижньоплейстоценового віку (східніше с. Верещиця), кристалічні валуни скандинавського походження розміром до 1,0 м (урочище Верещиця).
У заповіднику переважає лісова рослинність (92% його площі); на лучну, болотну та прибережно-водну припадає 8% його території.
Природоохоронна діяльність. У заповіднику охороняють типові горбисто-пасмові широколистяно- і мішанолісові ландшафтні комплекси Українського Розточчя та біотичне різноманіття. Значним різноманіттям вирізняються лісові угруповання, найціннішими серед яких є букові, дубові, соснові, буково-соснові, дубово-соснові, сосново-дубово-букові. Тут простежується зростання дев’яти рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України. З 13 липня 2017 р. ділянка заповідника площею 384,81 га належить до об’єкту Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи».
Флора заповідника налічує 1094 видів судинних рослин, 212 – мохоподібних, 65 – лишайників, 20 – синьо-зелених водоростей, 365 видів грибів. На території заповідника відмічено 35 видів флори, занесених у Червону книгу України (2009), двох видів, що включені у Бернську конвенцію та 42 види з регіонального червоного списку «Перелік регіонально рідкісних видів, що потребують охорони у межах Львівської області» (2008).
Фауна заповідника вивчена детально. Зокрема, іхтіофауна налічує 21 вид, фауна земноводних і плазунів – 19, птахів – 215, ссавців – 61 вид. У заповіднику зареєстровано 1905 видів безхребетних. Найчисельнішими є членистоногі – 1777 видів (павукоподібні – 425, прихованощелепні – 140 і комахи – 1 212 види). Серед комах найчисельнішими є метелики – 409 видів і жуки – 472 види. Обліковано 11 видів хижих нематод, 47 видів водних і 70 наземних молюсків.
У фауні хребетних виявлено 59 видів (27 видів птахів, 19 – ссавців, два – плазуни, один вид міногоподібних), що занесені до Червоної книги України; 271 вид під охороною переліків Бернської конвенції; 65 видів мігруючих птахів – Боннської конвенції. До Європейського Червоного списку з птахів занесено лише шуліку чорного. З безхребетних особливу цінність мають види, занесені до охоронних списків МСОП, Європейського Червоного списку, Бернської конвенції та ЧКУ, яких у заповіднику виявлено 62 види членистоногих.
Науково-дослідна діяльність. Заповідник проводить наукові дослідження за програмою «Літопису природи у заповідниках і національних природних парках України» (2002) та спеціальними науковими темами, які виконують фахівці різного профілю установ НАН України і ВНЗ Львова. Серед наукових здобутків установи наголосимо на ґрунтовній і різнобічній інвентаризації флори й рослинності, фауни хребетних і безхребетних, поглиблених лісівничих дослідженнях, комплексному великомасштабному картуванню природних компонентів і комплексів заповідника, активній міжнародній співпраці з Розточанським Парком Народовим (Польща).
На території заповідника функціонує метеостанція, моніторингові пункти і стаціонари, а також унікальні науково-дослідницькі об’єкти: 1) лісотипологічний профіль Андрія П’ясецького, закладений у 1940 р. в урочищі Ставки; 2) географічні культури сосни звичайної, зібраної з території колишнього Радянського Союзу, в урочищі Горбки; 3) профілі з вивчення динаміки дефлюкційних процесів в урочищі Верещиця.
Еколого-освітня діяльність. У заповіднику функціонує Екопросвітницький центр і музей «Природа Розточчя», проводять численні екоосвітні заходи («День птахів», «День дерева», «День Довкілля» «Збережи ялинку», «Первоцвіт», Марш парків), триває робота з учнями шкіл смт Івано-Франкове та екскурсії еколого-освітніми стежками «Урочище «Горбки» і «Урочища Ставки–Заливки»
Яворівський національний природний парк площею 7078,6 га створений 4 липня 1998 р. на базі однойменного ландшафтного парку та прилеглих територій Старичівського та Магерівського військових лісгоспів. Унаслідок винесення в натуру меж НПП його площа становить 7 108 га, з яких 2 915 га (41% території) надано парку у постійне землекористування.
Адміністрація національного парку розташована у селищі Івано-Франкове (вул. Зелена, 23). Функціональне зонування території НПП: заповідна зона – 1 030,6 га (14,5%), зона регульованої рекреації – 428,2 га (20,1%), зона стаціонарної рекреації – 40,9 га (0,6%) та господарська зона – 4 608,3 га (64,8%), в тому числі 4 193,0 га земель, що входять до складу парку без вилучення у інших користувачів.
У рельєфі парку поєднуються крутосхилі горби-останці, платоподібні підняття, широкі міжпасмові улоговини, тераси і заплави річок. Підняття і пасма розчленовані глибокими (місцями до 80–100 м) ярами, які місцеві жителі називають «дебрами». Численні мальовничі горби-останці зі скелями з масивних вапняків та пісковиків надають паркові неповторної своєрідності (г. Кам’яна). Тут часто трапляються невеликі печери та понори карстового походження. Цікавими є також навіяні вітром горби та дюни, вкриті сосновими борами. Найвищою точкою парку є безіменна висота (403,6 м) західніше с. Млинки. Серед інших вершин виділяються: Булава (397 м), Кубин (378 м), Березняки (378 м), Болтова Гора (360 м), Вівсяна Гора (387 м).
Через територію національного парку проходить Головний Європейський вододіл, який поділяє притоки Дністра і Західного Бугу (відповідно басейни Чорного і Балтійського морів). У межах парку є витоки допливів р. Верещиці, що впадає в Дністер та приток Дерев’янки і Свині, які несуть свої води у Західний Буг. На півночі парку зосереджена найбільша на Розточчі кількість високодебітних джерел.
Територія національного парку здебільшого вкрита лісами (91%). Найпоширенішими є букові, соснові і дубово-соснові ліси, менші площі займають березові, грабово–дубові і сосново-дубові ліси, а вздовж річок – чорновільхові. Цікавими є острівні реліктові осередки смереки, ялиці та явора, які збереглися на північно-східній межі ареалу, а також рідкісні для регіону сіровільхові і ясенові угруповання. Високе різноманіття лісів Яворівського національного парку і заповідника «Розточчя» зумовлене проходженням через Українське Розточчя флористичного рубежу Середньої та Південно-Східної Європи, який супроводжує перехід широколистяних лісів у лісостеп. Тут проходить східна межа поширення дуба скельного, ялівцю, бука лісового, південно-східна – сосни звичайної, північно-східна – ялиці білої. На скельних відшаруваннях є реліктові залишки степової рослинності (урочище Біла скеля). Незначні площі займають лучна, водна і болотна рослинність.
Природоохоронна діяльність. У національному парку перебувають під охороною типові для Українського Розточчя горбогірні та горбисто-пасмові широколистяно- і мішанолісові ландшафтні комплекси та біорізноманіття.
Флора парку налічує 730 видів судинних рослин та 249 видів грибів. На території парку виявлено десять рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, 22 види флори занесено до Червоної книги України та 35 видів є рідкісними на Розточчі. У парку зростає 15 видів, які охороняє Вашингтонська (CITES) та два види – Бернська конвенції.
Фауна парку налічує 300 видів хребетних тварин: 52 види ссавців, 204 птахів, вісім плазунів, 11 земноводних, 25 видів кісткових риб. Розпочато вивчення фауни безхребетних. На території парку виявлено 52 види тварин, занесених до Червоної книги України (два види риб, два – плазунів, 30 – птахів і 18 – ссавців), 12 видів з Європейського Червоного списку, а також 247 видів, які охороняє Бернська та 99 видів – Боннська конвенції. У НПП зареєстровано 40 видів комах, включених до Червоної книги України, вісім – до Червоного списку МСОП, 14 – до Європейського Червоного списку та 12 – до Бернської конвенції.
Наукова діяльність. У парку проводяться дослідження за програмою «Літопису природи», вивчають вплив рекреації на природні комплекси, проводять дослідження наукові установи і ВНЗ Львова. Яворівський НПП тісно співпрацює з польським Розточанським Парком Народовим у сфері охорони і моніторингу природного середовища, розвитку туризму та екологічної освіти. Також створено умови для відтворення нащадків дикого лісового коня – тарпана, завезеного з Розточанського ПН.
Рекреаційна та еколого-освітня діяльність. На території національного парку функціонують рекреаційні осередки «Верещиця», «Лелехівка», «Козулька», «Середній Горб» та «Оселя Розточчя», у яких створені умови для комфортного відпочинку. Відвідувачі охоче використовують рекреаційні водойми для купання та спортивної риболовлі. Упродовж світлового дня можна скористатись альтанками, а для довготривалого відпочинку споруджено дерев’яні будиночки.
З різноманіттям природи парку можна ознайомитись мандруючи екоосвітніми стежками «Стежка Івана Франка», «Крехівські святині», «Голуби», «Верещиця», «Головним Європейським вододілом» і «Лелехівка». Унікальні природні й історико-культурні об’єкти Розтоцького регіону охоплені екскурсійними маршрутами «Страдч – Чорні озера», «Від Янова до Крехова», «Янів – в тіні минулої слави», «Яворівський військовий полігон – минуле і сучасність». У рекреаційному осередку «Верещиця» облаштовано кінцевий пункт Центрального велосипедного маршруту Розточчя завдовжки 266 км, що простягається через Польське й Українське Розточчя. Популярними є традиційні фестивалі «Йорданське святкування», «Купальський віночок», «Бабине літо» та ін.
Еколого-освітня діяльність парку розвивається на базі еколого-просвітницького центру (ЕПЦ), що сформований в адміністрації НПП та освітніх закладах району. В ЕПЦ організовують тематичні семінари, конференції, презентації, демонструють екологічні відеосюжети та фільми про НПП. У школах проводять екологічні уроки, акції, змагання, конкурси тощо. Найпопулярнішими є такі екологічні акції: «Свято зустрічі птахів», «День Довкілля», «Збережи лісову красуню», «Чиста Україна – чиста Земля» тощо.
Регіона́льний ландша́фтний парк «Ра́вське Розто́ччя» площею 19103 га створений 13 червня 2007 р. без вилучення земельних ділянок у землекористувачів. До парку увійшли 39 поселень, у яких проживає 13,2 тис. осіб.
Адміністрація ландшафтного парку розташована у м. Рава-Руська (вул. Проектна 2). Функціональне зонування території парку: заповідна зона – 618,5 га (3,2 %), зона регульованої рекреації – 3530,7 га (18,5 %), зона стаціонарної рекреації – 479,4 га (2,5 %), господарська зона – 14474,1 га (75,8 %). Основу заповідного ядра РЛП становить водно-болотний комплекс гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Потелицький» (162 га).
Парк розташований на північно-східному макросхилі Українського Розточчя та прилеглих ділянках Малого Полісся (Ратинська рівнина). Територія парку складається з двох ділянок, простягаючись з північного заходу (від кордону з Польщею) на південний схід (околиці сіл Крехів і Майдан) на 30 км, його максимальна ширина – близько 10 км. Парк є своєрідним екологічним коридором між Південнорозточанським ландшафтним парком (Польське Розточчя) і Яворівським НПП, забезпечуючи територіальну і функціональну цілісність польсько-українського біосферного резервату «Розточчя».
Парк вцілому і особливо його південно-східна частина, що охоплює ландшафти Малого Полісся, відзначається високою сільськогосподарською освоєністю. Рілля на території парку складає 50,6%, на сіножаті і пасовища припадає відповідно 7,3% і 4,6% земель РЛП, багаторічні насадження займають 215 га (1,2%). Лісові угіддя складають тільки 23,6% території парку, ставки і річки – 2,1%, болота – 0,5%. Значну площу займають землі населених пунктів і транспортної інфраструктури (9,1%).
У рельєфі північно-західної ділянки парку поєднуються останцеві горби і пасма висотою до 340-360 м, відокремлені пологосхилими поверхнями, що розчленовані вузькими верхів’ями долин річок Рата, Телиця, Завижа, Біла. Малополіська частина парку представлена плоскою рівниною, місцями з невисокими увалами заввишки 300-310 м, що відокремлені широкими заболоченими долинами річок Біла, Кунинський, Деревенька, Кислянка. Тільки у південній частині парку поширені локальні крутосхилі підняття висотою 370-385 м, розленовані глибокими ярами. З цінних об’єктів неживої природи відзначимо: останцеві горби біля хутора Капелюх; структурно-денудаційний останець г.Побійна та відтинок денудаційного уступу між Розточчям і Ратинським Поліссям біля Крехова; закинуту копальню бурого вугілля біля смт Магерів; кар’єр верхньокрейдових відкладів, у якому виявлено 21 вид викопної субтропічної флори біля с. Потелич; численні високодебітні джерела біля Монастирка, Борового, Кам’яної гори, Магерова, Крехівського монастиря.
Природоохоронна діяльність. У парку охороняються у різній мірі змінені господарською діяльністю типові горбисто-пасмові ландшафти Українського Розточчя і ділянки рівнинних ландшафтів Ратинського Полісся та їх біорізноманіття, а також історико-культурні об’єкти.
Серед лісів переважають букові, дещо менші площі займають дубово-соснові. У складі букових лісів трапляються ялина звичайна та ялиця біла. Буково-соснові і буково-грабові деревостани поступаються згаданим за площею вдвічі. Незначні площі займають соснові, вільхові, грабово-букові та дубові ліси. Серед лучної рослинності найпоширенішими є дернистощучникові та червонокострицеві луки. На перезволожених ділянках лучна рослинність змінюється болотистою з переважанням осок і прибережно-водних злаків. Рослинність РЛП налічує 116 угруповань та має високий рівень репрезентативності для Українського Розточчя. Два лісових угруповання, занесені до Зеленої книги України.
На території парку виявлено 736 видів судинних рослин, ступінь різноманіття флори становить 66,9% щодо флори Українського Розточчя. У парку зростає понад 20 видів рослин, занесених до Червоної книги України.
Тваринний світ парку представлений типовими для Розточчя видами. Серед хребетних найчисельнішими є птахи, що налічують понад 170 видів. У водоймах мешкають близько 20 видів риб, у лісах і на луках трапляються 11 видів земневодних, 6 – плазунів, понад 30 видів ссавців. Тут трапляється близько 20 видів, занесених до Червоної книги України та 4 види з Європейського Червоного списку.
Рекреаційна та еколого-освітня діяльність. Територія парку сприятлива для розвитку природно-пізнавального, релігійногого і сентиментального (ностальгійного) туризму та активних форм відпочинку (пішого і велосипедного). Їхньому розвитку сприяють мальовничі природні й природно-антропогенні ландшафти, пам’ятки живої і неживої природи, споруди та об’єкти цінні в етнографічному та історико-культурному значеннях.
Головними об’єктами релігійного туризму виступають: Крехівський монастир отців Василіан (XVII-XVIII ст.) з чудотворними іконами Св. Миколая і Пречистої Діви Марії; найстаріша на Львівщині дерев’яна церква Св. Духа (1502 р.) у c.Потелич, яку у 2013 р. внесли до списку об’єктів Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО; Маріїнський молодіжний духовний центр «Заглина» неподалік с. Монастирок та чудодійне джерело з’явлення Діви Марії (джерело Маруся),
До ресурсів ностальгійного туризму належать: колишні німецькі сільські колонії, військові поховання різних історичних періодів, пам’ятки єврейської та польської культури. З військових поховань найбільший інтерес становлять: меморіал загиблих у Першій світовій війні австрійських і російських солдатів поблизу с. Гійче; кладовище загиблих у Першій світовій війні австрійських солдатів у с. Глинсько; цвинтар французьких і бельгійських військовополонених Другої світової війни та братські могили радянських військовополонених поблизу м. Рава-Руська; меморіальний цвинтар німецьких воїнів періоду Другої світової війни в с. Потелич.
На території РЛП функціонує декілька баз відпочинку, заплановано облаштувати одинадцять рекреаційних осередків, у яких створити умови для комфортного відпочинку відвідувачів парку, а також облаштовано еколого-краєзнавчі стежки «На гору Вовковиця», «Потелич».
Еколого-освітня діяльність парку розвивається на базі освітніх закладів на території РЛП. У школах проводять екологічні уроки та майстер-класи для дітей, акції, конкурси. Найпопулярнішими є такі екологічні акції: «Збережи первоцвіт», «Ні спалюванню сухої рослинності», «Збережи ялинку», «Нагодуй пташок взимку», а також заходи до Всесвітнього дня водно-болотних угідь, Всесвітнього дня прибирання та Міжнародного дня «Чистих берегів», «Міжнародного дня журавлів» тощо. Планується створити Еколого-освітні центри у м. Рава-Руська, с. Липник і с. Бір Кунинський.
Використані джерела
Брусак В.П. Природні ландшафти Яворівського національного природного парку. Збірник методичних матеріалів з питань природно-заповідної справи: навчальний посібник. – К.: ПРООН в Україні, 2009. – С. 120-128.
Брусак В. Па м’ятки неживої природи Українського Розточчя / В. Брусак // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.16 – С. 15–21.
Брусак В. Основні етапи становлення природоохоронних об’єктів і територій на Українському Розточчі / Брусак В. // Біосферний резерват “Розточчя” / [ред.-упоряд. С. Стойко, А.-Т. Башта, Ю. Зінько, М. Гарасім’юк]. – Львів: ЗУКЦ, 2015. – С. 17-28.
Брусак В. П. Пам’ятки неживої природи й історико-культурні об’єкти регіонального ландшафтного парку «Равське Розточчя»: стан охорони і перспективи рекреаційного використання / В. П. Брусак, Д. А. Кричевська, С. Ф. Благодир // Проблеми геоморфології та палеогеографії Українських Карпат та прилеглих територій. – Львів : Видавн. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2018, Вип. 1 (8). – С. 121–130.
Brusak V. Ochrona przyzody Roztocza / Grabowski T., Ctachyra P., Brusak V., Kalamucka W., Stanicka M., Shevchuk O. Zinko Yu., Krychevska D. // Roztocze przyzoda i czlowiek. Redakcja naukowa: Tadeusz Grabowski, Marian Harasimiuk, Boguslaw M. Kaszewski, Yaroslav Kravchuk, Bogdan Lorens, Zdzislaw Michalczyk, Oleg Shabliy. – Zwierzyniec, 2015. – C. 227-275.
контакт
- вул Львівська 80 22-600 Томашів Любельський
- +84 543 20 80
- контакт@tcieroztocze.info