Загальна характеристика Українського Розточчя
Розточчя – чітко виражена у рельєфі та ландшафті пасмоподібна височина протяжністю 180 км і шириною 5–30 км, що перетинає польсько-український кордон і простягається з північного-заходу на південний схід від Красніка (Польща) до Львова. Як ланцюг виразних піднять, Розточчя – це важливий вододільний рубіж, що розділяє басейни Вісли та Дністра, а, відповідно, й басейни Балтійського і Чорного морів. Розтоцьке пасмо, простягаючись майже паралельно до Карпат, з’єднує між собою Люблінську височину (Східна Польща) з Подільською височиною (Західна Україна) та розділяє улоговини Малого Полісся і Надсянську (Сандомирську). За однією з версій, топонім «Розточчя» пов’язаний саме з вододільною роллю височини – у різні боки звідси «розтікаються» водні потоки. Кульмінаційні висоти Розточчя не перевищують 290 м н.р.м. на північно-західному його краю, поступово підвищуються до 350 м н.р.м. у центральній частині і досягають 380–400 м н.р.м. у південній. Найвищою вершиною є г. Чортова (Чатова) Скеля висотою 409 м н.р.м., розташована на південно-східному краю височини (в околицях Львова). Дослідники виділяють такі природні (геоморфологічні) райони на Розточчі: на польській території – Горайське Розточчя, Щебжешинське Розроччя, Томашувське Розточчя, Равське Розточчя (західна частина), а на українській території – Равське Розточчя (східна частина), Янівське та Львівське.
Розточчя вирізняє особливе геотектонічне положення – вздовж краю Східноєвропейської платформи на межі з Західноєвропейською плитою – трансєвропейський лінеамент Тессейра-Торнквіста. Основні етапи тектонічного розвитку (палеозой-кайнозой) його території характеризувались підвищеною активністю, що виражена у блоково-складчастих деформаціях її основних структурних поверхів. У неотектонічному плані Розточчя вирізняє виражений розломно-блоковий характер горстоподібної височини. У морфогенетичному плані рельєф Розточчя є прикладом пластових височин столово-останцевого характеру, що відображають структурно-літологічну неоднорідність його геологічної будови. Українська частина Розточчя має вигляд горбистого пасма, відокремленого від сусідніх улоговин (Мале Полісся, Надсянської) крутими уступами, розчленованими річковими долинами та ярами (дебрами). За одною з версій, саме від цих долин і дебр, що “розточують” схили височини, взялась назва цілого регіону. Своєрідність географічного положення української частини Розточчя зумовлена, зокрема, й тим, що тут пролягає Головний Європейський вододіл між басейнами Балтійського і Чорного морів. Лінія Головного Європейського вододілу добре відображається у морфології земної поверхні: на північ від неї (басейн річки Західний Буг) рельєф характеризується значною розчленованістю, а на південь (басейн річки Дністер) – морфологічною зрілістю з перевагою останцевих форм і пологосхилових поверхонь.
У біогеографічному відношенні цей регіон належить до Континентального біогеографічного району, в межах якого виділено регіон Центральноєвропейських мішаних лісів. У фізико-географічному плані Розточчя виступає як область (підпровінція) Люблінсько-Волино-Подільської височини. На думку інших вчених – це Люблінсько-Молдовська височина.
Розточчя здавна виконувало роль екологічного коридору, що поєднував Люблінську височину з Поділлям. Сьогодні, будучи порівняно слабко освоєним районом, Розточчя уможливлює міграцію рослин і тварин в обох напрямах. Завдяки цьому тут наявні різні види південних степових (подільських) і північних рослин, що є реліктами льодовикових епох. Разом з тим, Розточчя є важливою природною границею. Тут проходить північно-західна межа поширення таких видів дерев як бук, явір, ялиця. З іншої сторони, Розтоцька височина визначає південно-східну межу для розповсюдження болотних видів північного походження. Загалом, на порівняно невеликій за площею височині Розточчя спостерігаємо суттєво різні природні середовища: ялицево-букові ліси, що нагадують карпатські деревостани, ксеротермні луки зі степовою рослинністю подільського типу, а також торфовища з тундровою рослинністю.
Природні цінності Українського Розточчя визнані через створення низки природоохоронних об’єктів: ПЗ «Розточчя» (2024,5 га), Яворівського НПП (7108,0 га), РЛП «Равське Розточчя» (19103,0 га), РЛП «Знесіння» (350 га), заказників «Завадівський», «Гряда» та ін., низки пам’яток природи. Цей регіон входить до Біосферного транскордонного резервату «Розточчя». Українська частина біосферного охоплює західну й центральну частини Українського Розточчя та прилеглі території Малополіської (на півночі) і Надсянської (на півдні) рівнин.
Регіон Розточчя вирізняється розмаїттям і багатством культури з давніми традиціями багатьох народів. На світовому рівні історико-культурну спадщину Розточчя представляють історико-архітектурні ансамблі міст Львова і Замостя, дерев’яні церкви українсько-польського пограниччя – багато з яких внесено до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.
Культурно-історична специфіка Українського Розточчя тісно пов’язана з певними історичними етапами його освоєння. Важливими для цього регіону етапами розвитку були: давньослов’янський – від IV до Х ст.; давньоруський – від ХІ до XIV ст.; пізньосередньовічний – від XIV до XVІІІ ст.; австрійський – 1772-1918 рр.; новітній час – І-а половина ХХ ст.; радянський – 1939-1991 рр.; сучасний – з 1991 р. дотепер.
Транскордонний характер височини Розточчя зумовив низку спільних науково-практичних розробок українських і польських науковців і планувальників у природоохоронній, рекреаційно-туристичній та соціально-економічній сферах. Серед них можна назвати:
- поетапне створення міжнародного біосферного резервату «Розточчя» (українська частина у 2011 році, а транскордонного резервату – у 2019 році), що стало спільним здобутком науково-освітніх і природоохоронних установ України і Польщі;
- створення Єврорегіону Розточчя як асоціації місцевих органів управління (затверджено 2020 року) за ініціативи гміни Томашува-Любельського і Жовківської ОТГ.
Власне розгляд природоохоронної тематики, соціально-економічного розвитку, напрямів впровадження сталого розвитку був особливо зосереджений на українській частині міжнародного транскордонного резервату та місцевій Асоціації органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Розточчя-Україна».
До Місцевої асоціація органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Розточчя–Україна» увійшло шість об’єднаних територіальних громад (ОТГ): Рава-Руська, Добросинсько-Магерівська і Жовківська представляють Львівський район, Яворівська, Новояворівська, Івано-Франківська – Яворівський район Львівської області.
Центральну осьову частину території займає височина Розточчя; більшість розтоцьких теренів входить до складу міжнародного біосферного резервату «Розточчя». Новояворівська і Івано-Франківська ОТГ розташовані переважно на Розточчі. Інші ОТГ розташовані майже порівну у двох природно-географічних одиницях: Добросинсько-Магерівська, Жовківська, Рава-Руська – Розточчі і Малому Поліссі, Яворівська –Розточчі і Надсянні.
Специфіка суспільно-географічного розвитку Українського Розточчя визначається наступними рисами:
- прикордонне і приміське суспільно-географічного положення водночас;
- специфічне еколого-географічне розташування (на захід – хімічні і металургійні комбінати Тарнобжега і Стальової Волі, на схід – великий урбанізований простір м. Львова, на північ – шахти Львівсько-Волинського вугільного басейну, тепер депресивного регіону);
- багатство викопними ресурсами (газ, нафта, сірка, глини, будівельні піски тощо);
- великий історико-культурний та природний рекреаційний потенціал;
- наявний значний людський потенціал (близько 200 тис. населення);
- тісні економічні та соціальні зв’язки з обласним центром;
- поліфункціональність соціально-економічної спеціалізації регіону (поєднання на відносно невеликій території ділянок, що виконують різні функції – сільськогосподарська, промислова, рекреаційна, прикордонно-транспортна, військово-навчальна діяльність).
Порівняно з Україною, ОТГ «Єврорегіону Розточчя – Україна» у середньому є більшими за площею (427,3 та 384,9 км2 відповідно). За кількістю населення міські громади перевищують середньоукраїнське значення (25,4 тис. осіб), тоді як Івано-Франківська селищна і Добросинсько-Магерівська сільська ОТГ є значно меншими, зосереджують до 20 тис. жителів.
Базові показники ОТГ «Єврорегіону Розточчя–Україна»
Територіальні громади | Тип громади | Кількість рад, що об’єдналися, одиниць | Площа території, | Населення, 2019 р. | Щільність населення, осіб / км2 |
км 2 | тис. осіб | ||||
Разом | – | 69 | 2563,6 | 200,8 | 78,3 |
Рава-Руська | міська | 9 | 319,1 | 25,8 | 81,0 |
Добросинсько-Магерівська | сільська | 9 | 238,6 | 16,2 | 68,1 |
Жовківська | міська | 15 | 454,4 | 34,7 | 76,3 |
Яворівська | міська | 18 | 849,0 | 52,5 | 61,9 |
Новояворівська | міська | 9 | 272,8 | 51,6 | 189,2 |
Івано-Франківська | селищна | 9 | 429,7 | 19,9 | 46,3 |
Складено автором за даними: Децентралізація: інформаційний портал. https://decentralization.gov.ua.
ОТГ «Єврорегіону Розточчя–Україна» дуже відрізняються між собою за просторовими і людськими ресурсами. Третину території та ¼ населення зосереджує Яворівська міська громада, тоді як Добросинсько-Магерівська ОТГ – до 10 %, Рава-Руська – 12–13% ресурсів. Жовківська ОТГ займає середні позиції за площею та кількістю населення, що відображається також середнім значенням щільності населення. За кількістю старостинських округів суттєво вирізняються громади, центрами яких є міста–районні центри (за устроєм до 2021 р.) – Жовква і Яворів.
Регіон має вищу щільність населення порівняно з Україною і Львівською областю при дуже нерівномірному сучасному розселенні: центральна частина височини Розточчя не має поселень, через особливості суспільного використання – навчально-військова та природоохоронна діяльність, що відображається у низьких значеннях щільності населення Івано-Франківської та Яворівської ОТГ.
На території «Єврорегіону Розточчя–Україна» розташовано 257 сіл, 4 міста та 6 селищ міського типу. Попри переважання міських громад рівень урбанізації «Єврорегіону Розточчя–Україна» менше 50%. Найвища урбанізація у Новояворівській ОТГ, яка включає найбільше місто регіону (31,1 тис. осіб), смт Шкло та лише 20 сіл. Сільська Добросинсько-Магерівська ОТГ, очікувано, має найнижчу урбанізацію: адміністративний центр с. Добросин (2,7 тис. осіб) за людністю перевищує міське поселення громади смт Магерів (2,0 тис. осіб).
Розтоцька частина характеризується поширенням малих сіл, вищою лісистістю, тоді як поза Розточчям багато великих сільських поселень. Міста розташовані по окраїні височини.
Рис. 1. Структура площі, населення і надходжень до місцевого бюджету «Єврорегіону Розточчя–Україна»
Побудовано автором за даними: Децентралізація: інформаційний портал. https://decentralization.gov.ua.
Значна відмінність територій і за показниками соціально-економічної ефективності: чотири з шести громад є дотаційними, тоді як з Яворівської та Івано-Франківської ОТГ вилучають частину коштів (реверсна дотація). Висока конкурентоспроможність зумовлена прильвівським положенням Івано-Франківської ОТГ, створенням великої кількості підприємств у 1999–2006 рр., в умовах функціонування СЕЗ, які ефективно функціонують і досі (ТзОВ «Кормотех», ТзОВ «Снєжка-Україна» та ін.).
Література:
- Ванда І. В. Диференціація територіальних громад «Єврорегіону Розточчя–Україна» / І. Ванда // Регіон – 2021: стратегія оптимального розвитку: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 21 – 22 жовтня 2021 року) / Гол. ред. колегії Л.М. Нємець. – Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2021.
- Децентралізація: інформаційний портал [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://decentralization.gov.ua.
- Біосферний резерват «Розточчя» / [ред.-упоряд. С. Стойко, А.–Т. Башта, Ю. Зінько, М. Гарасім’юк]. – Львів: ЗУКЦ, 2015. – 160 c.
- Розточчя: біорізноманіття і культурна спадщина. Туристично-природнича карта / Павел Цебриков, Тадеуш Грабовський, Віолета Каламуцька, Кшиштоф Каламуцький. – Lublin: Kartpol, 2015.
- Buraczyński J., Zinko Y. Regionalizacja geomorfologiczna Roztocza / Jan Buraczyński, Yuriy Zinko // Roztocze: przyroda i człowiek / [Red. naukowa: T. Grabowski, M. Harasimiuk, B. M. Kaszewski, Y. Kravchuk, B. Lorens, Z. Michalczyk, O. Shabliy]. – Zwierzyniec: Roztoczański Park Narodowy, 2015. – S. 15-28.
- Rąkowski Grzegorz. Transgraniczne obszary chronione na wschodnim pograniczu Polski. – Warszawa: Instytut ochrony środowiska. – 2000. – 150 s.
- Rąkowski Grzegorz. Ziemia Lwowska: Przewodnik po Ukrainie Zachodniej. – Część III. – Pruszków, 2007. – 576 s.
контакт
- вул Львівська 80 22-600 Томашів Любельський
- +84 543 20 80
- контакт@tcieroztocze.info