Сталий розвиток з української частини Розточчя
Основні етапи становлення концепції сталого розвитку
Концепція сталого розвитку, яка в останні десятиріччя стала визначною у збереженні природного середовища та соціально-економічному розвитку пройшла кілька етапів становлення, які були зафіксовані відповідними міжнародними документами. Вона виникла як ініціатива скандинавських країн у 1970-х роках і розпочалась з прийняття Декларації ООН з проблем навколишнього середовища (Стокгольм, 1972). Через 10 років на Генеральній асамблеї ООН було прийнято Всесвітню Хартію природи, де проголошувались основні принципи збереження природи. Закладені були фундаментальні основи концепції сталого (зрівноваженого) розвитку на “Саміті Землі” (Ріо-де-Жанейро, 1992), де було прийнято 5 підсумкових документів, зокрема Порядок денний на ХХІ століття, Конвенція про зміни клімату та збереження біологічного різноманіття. Уже через 10 років на Всесвітньому саміті ООН було сформульовано завдання для досягнення збалансованого (зрівноваженого) розвитку, включаючи подолання бідності, зміну моделей споживання та охорону і раціональне використання природної ресурсної бази. Ці пріоритети важливо було реалізувати на міжнародному, національному і локальному рівнях.
Підсумковим етапом у формуванні концепції сталого розвитку стало прийняття документу “Цілі сталого розвитку” на Саміті зі сталого розвитку (Нью-Йорк, 2015, 70-та сесія Генеральної асамблеї ООН). Комплексні, взаємопов’язані і неподільні 17 цілей сталого розвитку є цілями людства і демонструють всесвітній характер. Серед них такі важливі для регіонального розвитку: гідна праця та економічне зростання, сталий розвиток міст та спільнот, боротьба зі зміною клімату, збереження екосистем суші, партнерство заради стійкого розвитку.
У наведених міжнародних документах сталий розвиток трактується як “розвиток, що задовольняє потреби сьогодення і гарантує таку можливість майбутнім поколінням”. Сталий розвиток розглядається у чотирьох вимірах, які тісно між собою пов’язані:
- соціальний – взаємозв’язок людей і рівність між ними;
- економічний – пов’язаний з системами, що забезпечують виживання людини;
- екологічний (природний) – фокусується на довкіллі, що підтримує життя планети;
- інституційний – демократичне правління і прийняття рішень з питань природного та створеного людиною середовища.
Територія височини Розточчя як важливе природоохоронно-господарське утворення транскордонного плану ілюструє поетапне впровадження базових принципів сталого розвитку та його основних цілей. Цей регіон характеризується доброю збереженістю природних ресурсів (лісистість 47,1 %), високим рівнем заповідності (національні і ландшафтні парки) та впровадженням партнерської співпраці територіальних громад (новостворений Єврорегіон Розточчя).
Українська частина біосферного резервату “Розточчя” як модельна територія для впровадження засад сталого розвитку
Біосферні резервати організовують з метою реалізації міжнародної Програми ЮНЕСКО “Людина і Біосфера”, що започаткована у 70-х роках ХХ століття. Їх завданнями є:
- охорона та збереження ландшафтів, екосистем, видового різноманіття певних біогеографічних регіонів;
- сприяння сталому економічному та соціальному розвитку територій;
- підтримка демонстраційних проектів, екологічної освіти і навчання.
На думку відомого німецького еколога Міхаеля Зуккова, „Біосферні резервати є модельними регіонами для соціально і екологічно відповідального землекористування ‐ увага понинна бути звернута на кліматично нейтральне сільське господарство та створення гумусу. Також регіональна продукція та екотуризм мають великий потенціал і можуть допомогти людям жити без знищення природи”.
Українська частина міжнародного біосферного резервату “Розточчя”, створена у 2011 році, охоплює площу понад 75 тис. га. Її основні зони представлені такими типами природокористування:
- заповідна зона (4,4% площі резервату) – природоохоронними територіями заповідника Розточчя, Яворівського національного і Рава-Руського ландшафтного парків;
- буферна зона (14,6) – входять інші території національного і ландшафтного парку, а також лісогосподарські підприємства;
- транзитна зона (81 % площі резервату) – тут значну площу займають лісогосподарські підприємства, агрофірми та об’єкти стаціонарної рекреації.
Зонування у межах резервату формує платформу для діалогу щодо створення гармонії між біосферою, соціосферою і техносферою, а також забезпечує можливості для промоції тривалого зрівноваженого розвитку.
В українській частині міжнародного біосферного резервату “Розточчя” за останні десять років здійснено низку заходів екологічного і соціально-економічного плану, що направлені на зрівноважений розвиток з повагою до людини і природи.
Екологічна складова сталого розвитку резервату знаходиться в центрі уваги основних природоохоронних установ Українського Розточчя – заповідника “Розточчя” і Яворівського національного парку і направлена на реалізацію важливої цілі сталого розвитку “збереження екосистем суші”. Основна увага цими установами зверталась на збереження біорізноманіття та екоосвітню діяльність. Зокрема, завдяки науковим дослідженням заповідника “Розточчя” одна з ділянок резервату була включена у кластерний об’єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО “Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи” (2017). У свою чергу на території Яворівського національного парку створено один з найсучасніших екоосвітніх центрів (с. Верещиця) Західної України з додатковими функціями обслуговування велотуристів та забезпечено функціонування агротуристичного осередку “Оселя Розточчя” на базі хутора і центру з розведення диких лісових коней (тарпанів). Парк надавав також консультації і організаційну допомогу щодо створення в Розтоцькому регіоні ведмежого притулку (с. Домажир). Значною популярністю користуються екоосвітні шляхи та відвідування природничих музеїв і експозицій парку і заповідника.
В цілому, територія біосферного резервату “Розточчя” належить до екорегіону змішаних лісів Центральної Європи. Тут трапляються види рослин з трьох різних екорегіонів – Поділля, Полісся і Карпат. Територія української частини резервату на 47,1 % вкрита лісами, 8,4 % займають луки, 3,5 % – водні об’єкти та 1 % – заболочені землі. Решта території представлено переважно сільськогосподарськими землями та населеними пунктами. У біосферному резерваті “Розточчя” переважає екстенсивне використання ріллі, а також лук і пасовищ та лісів. Домінування цих двох типів екосистем засвідчує про існування двох головних видів екологічних коридорів: лісових і нелісових, важливих у європейському масштабі.
В екологічному блоці сталого розвитку біосферного резервату важливу роль у перспективі мають відігравати екосистемні послуги. Серед них першочерговими є забезпечувальні послуги, пов’язані зі збільшенням біомаси через вирощені або дикі рослини та тварини для їжі (деревина, сільськогосподарські культури, продукти тваринництва, лікарські рослини). Важливі для цієї території регулювальні екосистемні послуги, пов’язані з якістю води, ґрунту та повітря, мікроклімату, підтримання природних популяцій, а також переробка антропогенних відходів. Ці заходи будуть направлені на вирішення цілі, пов’язаної зі зміною клімату.
Сприяння сталому економічному та соціальному розвитку територій. Господарська діяльність на території біосферного резервату ґрунтується на використанні потенціалу природних ресурсів Розточчя. Вона направлена на реалізацію таких пріоритетних цілей Саміту зі сталого розвитку (Нью-Йорк, 2015) як “гідна праця та економічне зростання” і “сталий розвиток міст та спільнот”. Це обумовлено наявністю або безпосередньою близькістю певних видів корисних копалин (будівельні матеріали, сірка і природний газ), лісових комплексів, агроценозів, а також функціонуванням міських осередків та військового полігону. Важливу роль в економічному розвитку відіграє транспортна мережа і комунікація об’єктів прикордонної інфраструктури. Комунікація між польською і українською частинами Розточчя відбувається через пункти перетину кордону: Гребенне–Рава-Руська, який має статус пасажирсько-вантажно-залізничного пункту перетину кордону, Верхрата–Рава-Руська – залізничний переїзд, Будомєж–Грушів (з 2013 р.) – пасажирсько-вантажний пункт перетину. На південь від Розточчя розташований пасажирсько-вантажний перехід Корчова–Краківець та ще 6 пунктів перетину кордону Польщі з Україною.
Основу економічної структури Розточчя можна окреслити як сільсько- і лісогосподарську та пов’язану з цими секторами переробну діяльність. Підґрунтям економіки регіону у польській частині біосферного резервату є сільське господарство, що випливає зі сприятливих природних умов для функціонування цієї форми діяльності та сільськогосподарських традицій регіону.
Сільськогосподарська діяльність, як правило, здійснюється традиційним способом, має екстенсивний і малопродуктивний характер. Шансом для розвитку сільського господарства є виробництво здорової їжі, розвиток бджільництва, агротуризму та вирощування традиційних культур, наприклад, льону, та трудомістких культур. Демографічні зміни, що відбуваються у сільській місцевості, мають несприятливий характер. Реальною загрозою для сільського ландшафту Розточчя по обидва боки від кордону є перетворення ріллі на спонтанно заліснені ділянки.
Лісогосподарську діяльність здійснюють з врахуванням охорони біологічного різноманіття, особливо збереження середовищ існування та рідкісних і зникаючих видів. Незважаючи на інтенсифікацію лісокористування у результаті зростаючого попиту на сировину, одночасно запроваджують заходи щодо тривалого збереження фрагментів лісових екосистем, ключових і важливих для охорони зникаючих видів і природних середовищ існування.
Ґрунтуючись на головних засадах зрівноваженого використання лісових ресурсів, тут отримують цінну сировину, таку як деревина для будівельної, меблевої, паперової, енергетичної галузей. Одночасно лісівництво є основою для функціонування малих підприємств і сфери послуг, що базується на господарюванні у лісах. Окрім економічної і природоохоронної функції, сфера лісового господарства стосується також заходів, спрямованих на збільшення лісистості, особливо шляхом заліснення несільськогосподарських угідь.
На природоохоронних територіях української частини Розточчя уже накопичений досвід розвитку екотуристичних занять: у Яворівському НПП це – екскурсії пізнавальними стежками, орнітологічні заняття, екоосвітні заняття на природі; у ПЗ “Розточчя” – відвідування музею природи, флористичні заняття; у РЛП “Равське Розточчя” – краєзнавчі та історико-культурні екскурсії. Актуальним для цього резервату є розвиток рекреаційно-туристичних занять з елементами сталого розвитку у його транзитній зоні, у першу чергу – у межах РЛП “Равське Розточчя” й територіях сільських рад, що включені до цього природоохоронного об’єкту. Пропонується забезпечити розвиток у цій зоні нових туристичних атракцій: екомузеїв, краєзнавчо-історичних комплексів, атрактивних геомісць. Пріоритет у транзитній зоні повинні отримати розвиток сільського та фестивального туризму, кулінарні тури, відпочинок в облаштованих лісових та екологічних селищах, краєзнавчі подорожі, а також фауністичний туризм і геотуризм.
Для вирішення комплексу питань, пов’язаних зі збереженням і використанням цінностей БР “Розточчя” та привабленням туристів до регіону, а також використанням потенціалу місцевих жителів, необхідно якісно покращити наявну інфраструктуру для обслуговування відвідувачів та забезпечити її рівень відповідно до міжнародних вимог. Для презентації цінностей регіону слід обрати найефективнішу форму збереження та популяризації місцевої природничої і культурної спадщини – екомузеї. Першочергове втілення ідеї формування екомузеїв для території БР “Розточчя” пов’язане з наявністю низки цінних історико-культурних об’єктів – сільської забудови, залишків водяних млинів і тартаків. У цьому відношенні показовим модельним екомузеєм може стати комплекс “Оселя Розточчя” (Мочарі) на території Яворівського НПП. Ініціатива адміністрації Яворівського НПП щодо збереження типового розточанського обійстя з експозицією старожитностей, що реалізована в цьому комплексі, найбільшою мірою відповідає критеріям екомузеїв. Значно посилює атракційність комплексу “Оселя Розточчя” наявність загону з польським коником – нащадком диких коней тарпанів.
Значні можливості з впровадження елементів сталого туризму пов’язані з використанням різних форм екотуризму – орнітологічних занять на Верещицьких ставах), транскордонних велосипедних і піших шляхів (Центральнорозточанського велосипедного та Головного пішого), створення геотуристиних атракцій і шляхів на базі проектованого транскордонного геопарку “Кам’яний ліс на Розточчі”.
Наявний потенціал дає змогу сформувати туристичну пропозицію з врахуванням таких форм туризму як: кваліфікований (піший, велосипедний, водний, лижний, кінний, мисливський, рибальство), природничий (геотуризм, сельванотуризм, енотуризм, орнітологічний туризм), культурний (етнічний, промисловий, мілітарний, подієвий), кулінарного, пригодницького, хоббі-туризму, оздоровчого (спа і велнес). У межах резервату є дві оздоровчих місцевості – Немирів і Шкло, – ці курорти є важливим елементом туристичної пропозиції на основі цінних місцевих ресурсів, таких як грязі і мінеральні води з високим вмістом сірководню. Розвиток туризму розглядають як шанс для зрівноваженого соціально-економічного розвитку цього регіону.
Перспектива у цьому регіоні також пов’язана з активізацією транспортно-транзитних послуг та іншої прикордонної сервісно-обслуговуючої діяльності. Водночас значні можливості покладають на розвиток малого і середнього бізнесу у галузі переробки, промисловості, туризму і рекреації.
Підтримка демонстраційних проектів, екологічної освіти та навчання. Територія української частини транскордонного біосферного резервату в останнє десятиріччя стала базою для реалізації низки національних і міжнародних ініціатив і проектів, що забезпечують певні аспекти сталого (зрівноваженого) розвитку.
В екоосвітній сфері такими науково-освітніми ініціативами стали:
- науково-популярне видання “Біосферний резерват “Розточчя” (2015) за сприяння обласного природоохоронного фонду з детальною характеристикою фізико-географічних умов, рослинного і тваринного світу, сучасної структури господарства та рекреаційно-туристичної діяльності;
- видання польсько-української монографії “Roztocze: przyroda i człowiek” (2015) за сприяння міжнародного гранту eea grants Ісландії, Ліхтенштейну та Норвегії з представленням Розточчя як природничо-культурного регіону, його природних особливостей, основних етапів історичного розвитку та основних напрямів господарської діяльності;
- видання картографічної збірки масштабу 1:75 000 (польською і українською мовами, 2016) з представленням основних регіонів Розточчя: західна частина (Краснік–Звєжинець), центральна частина (Звєжинець–Горинець), південна частина (Горинець–Львів);
- науково-популярне видання “Ландшафти Розточчя / Krajobrazy Roztocza” (2018) за сприяння Любельського фонду охорони природи з представленням природничо-культурних цінностей та екоосвітньої діяльності ландшафтних парків Українського і Польського Розточчя;
- проект “Біосферний заповідник Розточчя” (2019-2020) за підтримки Програми транскордонного співробітництва Польща–Білорусь–Україна з проведенням конференцій і лекторіїв екоосвітньої тематики на теренах Українського і Польського Розточчя.
В соціально-економічному плані для розробки перспективних планів забезпечення сталого розвитку біосферного резервату та Українського Розточчя в цілому мали такі проекти та ініціативи:
- проект “Екосистемна адаптація до змін клімату та стійкий регіональний розвиток через розширення можливостей українських біосферних резерватів” (2020-2021) за підтримки Міністерства навколишнього середовища, збереження природи, ядерної безпеки Німеччини, де одним з модельних резерватів було обрано Розточанський. У рамках проекту розроблено регулятивні заходи шляхом використання екосистемних послуг, а також екосистемні стратегії адаптації до зміни клімату;
- екотуристичний проект “РовеЛове Розточчя – разом попри кордони” (2019-2021) за підтримки Програми транскордонного співробітництва Польща–Білорусь–Україна з розбудовою транскордонного велосипедного шляху від Красніка до Львова та інформаційно-екоосвітнього центру у Яворівському національному парку;
- створення українського центру Асоціації органів місцевого самоврядування “Єврорегіон Розточчя-Україна” (2020) з входженням шести об’єднаних територіальних громад (ОТГ): Рава-Руська, Добросин-Магерівська, Яворівська, Новояворівська та Івано-Франківська.
В культурній сфері реалізовано низку ініціатив і проектів, що направлені на збереження і популяризацію історико-культурної спадщини:
- проект “Шляхи дерев’яної архітектури” (2016) за підтримки Українського культурного фонду, що забезпечив включення розрочанських дерев’яних церков св. Духа (с. Потелич) і св. Трійці (Жовква) до Списку ЮНЕСКО та обґрунтував перший в Україні шлях дерев’яної архітектури;
- проект “2 замки: спільна історія, спільне просування і стимул для зміцнення співпраці, туристичних потоків та економічного зростання” (2018) за підтримки Програми транскордонного співробітництва Польща–Білорусь–Україна – передбачає збільшення відвідувачів у Жовківському замку та замку в Красічині і просування культурної спадщини, залучення громади до прийняття рішень.
Більшість з цих ініціатив і проектів направлені на реалізацію пріоритетної цілі сталого розвитку “партнерство заради стійкого розвитку”.
Література:
- Біосферний резерват “Розточчя” / [ред.-упоряд. С. Стойко, А.–Т. Башта, Ю. Зінько, М. Гарасім’юк]. – Львів: ЗУКЦ, 2015. – 160 c.
- Біосферні резервати та кліматична адаптація / А. Діхте, П. Ібіш, Г. Стрямець, Ю. Клойбер, А. Смалійчук, К. Мак, І. Романн / пер. з англ. А. Смалійчук. – Випуск 1/3: „Природні екосистеми” – Івано‐Франкове, 2019. – 16 с.
- Біосферний заповідник Розточчя / Жовківська міська рада – Режим доступу: https://zhovkva-rada.gov.ua/no_cache/informacija-dlja-gromadjan/novini-mista/novina/article/biosfernii-zapovidnik-roztochchja.html
- Рове-лове Розточчя – разом попри кордони / Єврорегіон Карпати-Україна – Режим доступу: https://ekarpaty.com/nashi-proekty/pluaroztocze/
- Цілі сталого розвитку: Україна : Національна доповідь / Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. – 2017. – 176 с.
- Roztocze: przyroda i człowiek / [Red. naukowa: T. Grabowski, M. Harasimiuk, B. M. Kaszewski, Y. Kravchuk, B. Lorens, Z. Michalczyk, O. Shabliy]. – Zwierzyniec: Roztoczański Park Narodowy, 2015. – 527 s.
контакт
- вул Львівська 80 22-600 Томашів Любельський
- +84 543 20 80
- контакт@tcieroztocze.info